Особливості зимових шин

Зимові та літні шини призначені для використання у різні сезони. Навіть візуально вони відрізняються одна від одної. У зимових покришок інша форма протектору, що забезпечує адекватне зчеплення на мокрій поверхні. Ці моделі набагато ефективніше розсіюють воду та сніг з-під коліс.

Форма протектору включає використання окружних та поперечних канавок, а також характерних вирізів блоків протектора – ламелів. Саме завдяки їм автомобіль набуває адекватного зчеплення на початку руху з місця та гальмування. Кількість ламелей залежить від виробника, деякі моделі шин мають їх до 2000.

Правильне зчеплення із дорогою – від чого воно залежить?

Правильний тип протектору та ламелей – не єдиний спосіб забезпечити належне зчеплення зимових шин із дорогою. Не менш важливим елементом є тип компаунду, який використовується при виробництві конкретної покришки.

Для забезпечення належного зчеплення на слизькому покритті гума під час виробництва шини збагачується кремнеземом. Ця добавка надає покришці більшої гнучкості, у тому числі при дії дуже низьких температур.

Це дозволяє «уловлювати» більше нерівностей та забезпечувати краще зчеплення навіть на дуже слизьких поверхнях. Протектор зимової шини має бути не менше 4 міліметрів. Якщо його глибина менша, не можна гарантувати належну безпеку на слизькому покритті.

Характеристики протектору

Доступні на ринку зимові шини мають три основні типи протектору:

• спрямований;
• асиметричний;
• симетричний.

Зимові шини із спрямованим протектором у формі латинської літери V найчастіше використовуються на легкових автомобілях. При встановленні таких шин вектор слід встановлювати у напрямку кочення шини. У разі асиметричного протектора досягаються кращі показники керованості у складних снігових умовах за рахунок більш ефективного відведення снігу та вологи з-під коліс.

Симетричні шини є найдешевшим варіантом і не мають видатних технічних характеристик. Зазвичай встановлюють їх на невеликі міські малолітражні машини.